Новини

 

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, за 110 км від столиці України Києва, сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною катастрофою.

Тривожні трагічні дзвони лунають над Україною, викликаючи повну тривогу — Чорнобиль. Саме там вибухнув четвертий реактор, і мирний атом приніс лихо, якого людство ще не знало.

Ось вже 40 років ця невиліковна рана ятрить українську землю. Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, завдав шкоди здоров’ю мільйонів українців. Наслідки чорнобильської трагедії ще багато років відчуватимуть на собі майбутні покоління.

А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, мирно спав спокійний поліський край, молоде містечко Прип’ять, що за 3 км від атомної станції. Це було ніч з п’ятниці на суботу, і люди чекали вихідних та прийдешніх травневих свят.

В 1 годину 23 хвилини у приміщенні четвертого енергоблока, при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока.

З руїн реактора виривається в небо стовп зло віщого вогню пари, диму, уламків перекриття, палаючих шматків графіту Їх гасити, стовп стрімко як фантастична ракета, що піднімається в небо, освітлюючи корпус атомної станції. Земля була на грані вселенської катастрофи. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки.

Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції, так вони першими опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству їх було 50 — молодих, дужих пожежників. Усі до одного вони з честю виконали свій службовий і громадянський обов’язок.

На захист землі і народу України встали не тільки пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди — так званого об’єкта «Укриття», який заховав залишки зруйнованого реактора. Це — робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що приїхали на місце аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких зверху засипали пісок. Це військові шахтарі, це були люди з усіх куточків України. Волею долі, ми досі, мешкаємо у тій державі, де знаходиться епіцентр атомної катастрофи – Чорнобильська АЕС.

Пам’ятаймо і шануймо героїв-пожежників, перших ліквідаторів непоправних наслідків, тих, хто віддав себе до останнього подиху, до останньої краплі поту на порятунок людства.

Пам’ятаємо і не забудемо!