Цікава інформація


27.05.2019 р.

***

Рушник - це символ України. Орнамент вишивки - це пам'ять про життєдайні сили Землі та Сонця. Рушник супроводжував українців протягом всього життя - і в радості, і в горі. Із рушником виряджали в далеку дорогу батька і сина, чоловіка і коханого. На вишиті рушники приймала повитуха немовлят.

 

Цікаво, що для хлопчика вишивали одні візерунки, а для дівчат інші. Найбільш обрядові сюжети пов'язані з рушником збереглися у весільній церемонії.

 

 

 

 

*** 

На кожному рушникові є такі собі крайчики - вужики або кривуліки. То знаки води. А де вода - там життя. Ламана лінія безкінечник. Вона розповідає про те, що життя продовжується, а чотирьохкутники - то символ Сонця. А ось дерево життя, найпоширеніший і найдавніший орнамент українського рушника.

 

Калина на рушникові - символ дівочої вроди. А калина з дубом - то поєднання краси і сили. Мистецтво вишивки живе і сьогодні складним багатогранним життям.

 

Народні майстри створюють традиційні вишиті вироби. Турбота про традиції перебуває у підґрунті творчості народних майстрів.

 

Вічна пісня барв і кольорів,
неповторна музика натхнення;
шепіт трав і шелест яворів
і дзвінкі турботи сьогодення.

 

Хрестиком укладена в рядки,
поспліталось, блиснуло веселкою;
ніжність материнської руки,
пісні чем весільної веселої.

 

Народ у колір заплете,
проросте і піснею, і цвітом;
а над світом, гляньте, а над світом
українська вишивка цвіте.

 

 

 

 

***

Одночасно з наступом під Корсунь-Шевченківським, війська правого крила Першого українського фронту провели наступ в напрямку Рівного "Рівне-Луцька операція". Лісисто-болотиста місцевість і сильне бездоріжжя створили вкрай важкі умови для наступальних дій в цьому районі.

 

Не дивлячись на це, 27 січня 13-а і 60-а армії перейшли в наступ, який розвивався досить успішно. в 50-ти кілометрах на північ від ділянки прориву діяли перший і шостий гвардійські кавалерійські корпуси, які в перший же день наступу заглибилися на 40-50 кілометрів на розташування противника, суцільної оборони у якого в цьому районі не було.

 

У ніч на 29 січня кавалерійські корпуси, пройшовши по бездоріжжю лісовими стежками і болотами понад сто кілометрів, повернули на південний схід і опинилися в тилу німецьких військ, які обороняли Рівне.

 

Зі сходу на це місто наступали війська 13-ї армії, які подолали слабку оборону противника також в перший день операції.

 

2 лютого кавалеристи раптовим ударом оволоділи містами Луцьк і Рівне.

 

20.05.2019 р.

***

Більшість із нас вірить, що певні речі приносять удачу, тобто є своєрідними оберегами. Для українського народу здавна таким традиційним оберегом був віночок. Не лише дівчата прикрашали ним себе, але й досить часто його використовували, як елемент декорування будинку.

 

Зображення вінків завжди було на одязі, скатертинах, рушниках. І, звісно він є незмінним атрибутом свята Івана-Купала, яке відзначається 7 липня.

 

 

 

 

***

Важливо знати, що в традиційний український вінок вплітали обов'язково не менш як 12 квіток. Сьогодні ці традиції, на жаль, забуваються. Адже мистецтво плести віночок - ціла наука. А раніше її передавали з покоління в покоління.

 

Важливо було знати, як і коли збирати квіти, як вплітати і зберігати, яке зілля з яким поєднувати, як замочувати квіти у рослинних соках, щоб вони довше були свіжими, оскільки свіжий вінок - на добро, а зів'ялий - недобрий знак.

 

Якщо віночок розвився чи розірвався, чекай біди.

 

 

 

 

***

Український віночок, окрім безліч квітів, обов'язково мав бути прикрашений стрічками. Довжина стрічок не перевищувала довжину кіс дівчини. В'язати стрічки слід у певній послідовності.

 

Дівчину завжди впізнавали по віночку, і сором був тій дівчині, у якої стрічки пов'язані недбало або не за порядком. Отже в'язати стрічки треба теж уміти і символи їхні знати.

 

Про це юна пані повинна ти знати.
Коричнева стрічка - земля наша мати.
Вона в нас єдина, вона найрідніша.
Коричнева стрічка - вона найміцніша.

 

 

 

 

*** 

Кожен народ отримав свою мову, виразну, привабливу, неповторну. Одна несе в собі зерно мелодійності, інша тверда, ніби алмаз. Є плавні та легкі мови, як сонячне море, а деякі настільки приємно слухати, що хочеться злетіти до небес. Є мови, з якими нічого не може зрівнятися. Це мови, які прямують прямо до серця. Це рідні мови.

 

Рідна мова - мова серця. Це часточка тебе, твоєї батьківщини, всіх твоїх прародичів. Це історія твоїх пращурів. Доки живе мова в устах народу, до того часу живий і народ.

 

 

 

 

 

***

День слов'янської писемності та культури встановлено в Україні згідно з Указом Президента України. Його ми відзначаємо щороку 24 травня в день ушанування пам'яті Святих рівноапостольних Кирила та Мефодія. Крім України, день слов'янської писемності та культури, святкують також у Росії, Білорусії, Болгарії, Сербії, Македонії, Чорногорії й інших країнах.

Це унікальне культурне свято, коли вшановують братів-просветителів Кирила і Мефодія, які створили писемність, здійснили переклад богослужбових книг із грецької мови на слов'янську, поширювали Християнські вчення.

 

 

 

 

***

Яблука постійно присутні в нашому житті. Є приказка: з'їдайте одне яблуко на день і ваш лікар залишиться без роботи. Чимало досліджень довели, що у яблуках загалом немає нічого особливого, проте всі мікроелементи та поживні речовини поєднані в ньому практично в ідеальній пропорції, що й робить його таким цінним продуктом для людини.

 

Також яблуко сприяють природному очищенню кішківника, позбавляють від вздуття живіт, а ще яблука на 80% складаються з води. Вітамін C у яблуках сприяє травленню та зміцнює імунітет.

 

Яблука та яблучний сік сприяють діяльності мозку й покращують пам'ять. Загалом яблука мають позитивний вплив на всі без винятку органи та системи. Проте як і у всьому, так і в вживанні яблук, треба мати міру. Треба вживати 2 - 3 яблука на день.

 

 

 

 

 

16.05.2019 р.

***

Родина дорога, родина!
Що може бути краще в світі цін.
Чим більше дорожить людина,
за батьківський й материнський дім.

 

Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики. Кожній нашій  перемозі батьки безмежно радіють. Мати привчає нас до роботи й акуратності, а батько - до господарства та спритності. І де б ми не були, завжди повинні пам'ятати про своїх мамусь і татусів, прийти допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їх напружених рук.

 

Де можна більше зачерпнуть любові,
де взяти більше доброти;
як в материнськім ніжнім слові,
як з батька щедрої руки.

 

 

 

 

***

Мама! Мати! Матуся! Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу та наймилішу людину на світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас усе життя, аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона була продовжувачем роду людського.

 

Велике і прекрасне слово Мати,
від нього все на світі, навіть світ;
о, як їй легко на руках тримати
дитину як найвищий заповіт.

 

 

 

 

***

Рушник на стіні. Давнішній звичай. Не було, здається, жодної в Україні оселі, котрої б не прикрашали рушниками. Хата без рушників, що родина без дітей. Рушник із давніх-давен був обличчям оселі, а відтак і господинь. Потому скільки і які були рушники, складалась думка про жінку і її дочок. Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був взірцем людської працьовитості.

 

Я в садочку сиділа
рушник вишивала;
мені ружа світила
мені шить помогала.
Сюди-туди голка
сюди-туди нитка;
отут буде листя,
отут буде квітка.

 

 

 

***

Зі знання свого родоводу, історії рідного краю, починається людина. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусіна вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця, з якої пив воду мандрівник - усе це родовідна пам'ять, наша історія, наші символи.

 

Ми сьогодні раді вітати всіх, хто любить нашу Неньку-Україну, хто гордий, що народився Українцем, усіх, кому дорогі прадідусівські традиції. Серед символів, без якого немислимий національний устрій, є вишивана сорочка. Сорочці наші пращури поклонялись, як чарівній силі, як оберегу. Сорочка призначалась для буденної роботи, свята, посагу, весілля. Існував звичай, подекуди ще й зберігся досі: дарувати нареченому вишиванку, свекру, свекрусі у день весілля.

 

 

 

 

***

24 грудня 1943 року частина сил Першого Українського фронту перейшла в наступ в загальному напрямку на Вінниці. 25 - 28 грудня в наступ перейшли війська, які наносили допоміжні удари на північ і на південь від головного угруповання німецьких військ.

 

Наступ в перші дні розвивався досить успішно. Армії фронту просувалися по напрямках, що розходяться на захід, південний захід і південь.

 

31 грудня 1943 року радянськими військами був узятий Житомир, 3 січня 1944 року - Новгород-Волинський, 5 січня - Бердичів.

 

10, 11 січня передові частини 38-ї, 40-ї та першої танкової армії вийшли на підступи до Вінниці, Жмеринки, Умані та Жажкову, завдали поразки шести дивізіям противника і глибоко охопили лівий фланг угруповання німців, який все ще утримував правий берег Дніпра в районі Канева.

 

 

 

 

***

Ми пам'ятаємо про тих, хто не вернувся з битви.
Ми думаєм про Вас, хто серед нас живих.
Ми будемо за Вас свій отчий край любити,
і на землі своїй лишати добрий світ.

 

 

 

***

Щороку в травні у нашій державі з метою довести до Українців національні надбання різних країн Європейської цивілізації, проводиться День Європи.

 

Європейський союз - це організація, яка об'єднує 28 демократичних Європейських країн. Країни, що входять до його складу, заснували спільні органи управління, яким делеговано частку повноважень, завдяки чому стало можливим приймати рішення з певних питань, які становлять спільний інтерес на Європейському рівні.

 

Ідею створення цієї організації було задумано для того, щоб більше ніколи не повторилися масові вбивства та руйнації, що відбувалися під час Другої світової війни.

 

Уперше цю ідею запропонував міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман у промові 9 травня 1950 року. Цей день став днем народження Європейського союзу, і тепер щороку святкується, як День Європи.

 

 

 

 

 

13.05.2019 р.

***

Пам'ятайте! Через віки і роки, пам'ятайте про ту страшну війну, яка принесла горе майже в кожну хату. Пам'ятайте воїнів, яки захищали нашу батьківщину від фашистських загарбників. Пам'ятайте тих, хто вже ніколи не повернеться, тих, хто не долюбив, у кого так і не здійснилися мрії, хто поліг у боях, визволяючи села і міста не тільки України, але й Європи. Цих років не померкне слава.

 

 

 

 

***

9 травня вся наша держава святкувала 74-ту річницю від Дня перемоги над німецько-фашистськими загарбниками. День великої перемоги традиційно став святом мужності та військової доблесті, вірного служіння батьківщині.

 

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,
солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам'ять в людей і серця в матерів,
доти й сини, що спіткнулись об пулі живуть
ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів.

 

***

Із року в рік часопис віддаляє,
своїх нащадків далі від війни.
Та травень знову й знову нагадає,
як із життя йшли його сини.
Буяють квіти мирно на могилах,
до сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
ті вічним сном в могилах сплять.

 

 

 

 

***

Дорогою ціною дісталася перемога. Батьківщина втратила мільйони кращих синів і дочок. І могили, скільки їх залишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не повернеться в цей чудовий світ, кого вже не буде поряд з нами. Але ми про них не забудемо.

 

Війна назустріч молодому дню,
із гуркотом, із брязкотом котилась
лавиною метала і вогню
на нашу землю й долю навалилась,

хоч обійди країну з края в край,
усі роздоли, всі її простори
навряд чи знайдеться десь двір,
куди не надилося б ненависне горе.

 

 

 

***

Щороку в травні ми відзначаємо День перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь в найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 років. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу, його битва, його перемога.

 

Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

 

Ми свято шануємо пам'ять усіх,
хто власним життям нашу юність зберіг,
хто впав за свободу у грізну годину
за землю священну, за Україну.
Вони в бронзу й камінь звелись.
Летять роки і хмари понад нами.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
все менше тих, хто бачив їх живими.

 

 

***

Вітаємо зі святом всіх вас щиро,
живіть в здоров'ї, щасті і теплі,
бажаєм всім любові, щастя, миру,
на нашій рідній і святій землі.
Хай пісня лине в синь небес крилато,
у мирне небо хай зліта салют.
День перемоги - це найкраще свято,
і на землі хай в мирі всі живуть.

 

1

Спинюсь не темлю,
що воно за диво!

О ці степи, це небо, ці ліси,
усе так чисто, гарно, незрадливо.

Усе як є, дорога, явори,
усе моє, се зветься - Україна!

 

Воскреснемо! Бо вічно ми були на цій Богом даній землі як народ і рідне небо хай пошле нам всім для життя.

 

Воскреснемо, бо світить нам  увіки пророцтво Тараса Шевченка: "Не вмирає душа наша, не вмирає воля". Встаньмо з колінь, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведемо голови, як це одвіку було написано нам на роду.

 

 

 

 

2

Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменем, на якому палає золото сонця, мов святий німб.

 

Ні, немає на світі кращого неба, ніж неба на Україні високе, мов наш дух. Воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної землі-матінки.

 

Подивлюсь на синє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця, до зірок, і гляньмо на трепетну землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце - України.

 

 

 

 

3

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає та шанує людство. До них належить й ім'я великого українського поета Тараса Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові "Історія мого життя" писав поет "Становить частинку історії моєї батьківщини".

 

Шевченко шанують у світі волею історії він ніби отоджений з Україною, представляє нас, Українців, народам світу. Він наш великий поет, наша честь і слава.

 

І нам учням потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя - "Кобзар". Вона стала настільною для всього нашого народу.

 

Кобзарями називаємо також народних співців, які виконують пісні, супроводжуючи свій спів грою на бандурі чи кобзі.

 

Отже Шевченко був і є народним поетом-співцем. Уже 2 століття 9 березня кожного року - особлива дата в нашій країні. Цього дня Україна вшановує свого великого сина Тараса Григоровича Шевченка. Цього року минає 204-й рік від дня його народження.

 

 

 

 

4

Весна - символ молодості та здоров'я, краси та кохання. І в переддень 8-го березня ми бажаємо всім жінкам і дівчатам завжди бути такими ж молодими, красивими, ніжними і коханими як сама весна.

 

Чи може хтось сказати, чому жіноче свято ми відзначаємо саме навесні. Все дуже просто. Весною відбувається оновлення в природі, зародження нового. А жінка теж дарує світові нове життя.

 

Ось уже багато років поспіль ми вітаємо 8-го березня всіх жінок і дівчат із Міжнародним Жіночим днем. Багато випробувань випало на долю жінки, але вона все витримала та надалі вершить свою місію на землі.

 

Сьогодні вона не лише берегиня родини і роду людського, але й освічена, високодуховна особистість. Вклоняємося тобі, мати роду людського, ім'я якій - Жінка.

 

Миру і щастя дому твойому, сім'ї твоїй. Миру і щастя землі, по якій ти ідеш, жінка!

 

 

 

 

***

Сьогодні жінко ваше свято!

І на зорі ще в ранній час
йде славний березень вітати
живими пролісками вас.

 

Несе надії вам святкові,
мов подих радісний весни;
за вашу вірність у любові,
що не згаса до сивини!

 

 

 

 

***

Але, якби все те почати знов.

Адже той борщ щоденний - то любов,
сорочка чисто випрана - любов,
і ночі, що не спала ти любов,
і квіти, що посіяла - любов,
вся Україна - то твоя любов.

Все так було б, якби почати знов.

Жіноча доля в світі - це любов!