Цікава інформація


16.03.2020 р.

***

22 березня у всьому світі відзначають Міжнародний день води. Резолюцію про святкування Міжнародного дня води прийнято на 47 сесії Генеральної асамблеї Організації Об’єднаних Націй у листопаді 1992 року. У 2000 році ООН прийняла Декларацію тисячоліття ООН та розробила спеціальну Програму дій на ХХІ століття, яка дала б змогу забезпечити кожного жителя нашої планети чистою питною водою.

 

Вода – найпоширеніша і найбільш незвичайна речовина на нашій планеті. Вона має унікальні хімічні й фізичні властивості, які відіграють надзвичайну роль у підтримці життя на Землі. Вода може існувати у трьох агрегатних станах – твердому, рідкому та газоподібному. Перехід з одного стану в інший залежить від температури й тиску повітря.

 

Землю часто називають блакитною планетою саме внаслідок значних запасів води, що перебуває тут у твердому, рідкому й газоподібному станах. Постійно перемішуючись вода послідовно переходить із одного стану в інший. Цей нескінчений ряд перетворень називається кругообігом води в природі. Найбільший обсяг її, близько 90% усіх запасів на Землі, зосереджено у гідросфері. До неї входять океани, моря та інші великі водні об’єкти, зокрема такі, як озера й річки. Друге місце за запасами води посідає кріосфера. Це шапки полярних льодів, льодовики та сталий сніговий покрив. Воду також можна виявити в літосфері, тобто у верхніх шарах земної кори. Невелика кількість її присутня в атмосфері у вигляді хмар. Що складаються з водяної пари, дрібних краплинок або кристаликів льоду.

 

Світ походить від води – говорив Фалес Мілетський, один зі стародавніх мудреців. А й справді, історія Землі – це перш за все історія води. У воді виникло життя. Різноманітна і щедра, беззахисна і сильна, вода безперервно змінювала і змінює обличчя нашої планети. То тече в річках і океанах, то парою піднімається в хмари, то покриває водойми льодом.

 

 

 

 

***

Починаючи з 2013 року 20 березня за ініціативою ООН відзначається Міжнародний день щастя.

 

Свято було встановлено для визначення важливості щастя в житті людей в усьому світі.

 

Щороку, приурочений до цього дня, публікується Міжнародний індекс щастя, який враховує рівень доходу, очікувану тривалість життя, ступінь соціальної підтримки, особистої свободи, ставлення людей до корупції і щедрість народу.

 

За результатами минулорічної доповіді за рівнем щасті Україна посідала 138 місце.

А найщасливішою країною світу стала Фінляндія, набравши найвищі оцінки за всіма критеріями. У десятці найщасливіших також Норвегія, Данія, Ісландія, Швейцарія, Нідерланди, Канада, Нова Зеландія, Швеція та Австралія.

 

 

 

 

***

У 1999 році на 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

 

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, переважно, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”.

 

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

 

 

 

 

***

Якщо на землі не буде добра, загине не лише країна "серце добра", але й наша рідна планета. Люди сваряться один з одним, діти не поважають дорослих, люди знищують рослини, убивають тварин, забруднюють повітря та воду. Зупинити це можемо лише ми з вами. Так, деякі діти вважають, що нічого не станеться, якщо кинути одну обгортку від цукерки в лісі чи на вулиці.

 

Так кожна людина непомітно для себе залишає купи сміття, у яких задихається не лише природа, але й ми самі.

 

Пам'ятайте! Добро починається саме з нас та саме зараз. Не варто гадати, що ми почнемо робити добрі вчинки лише після того, як станемо дорослими. Ні, добрі вчинки ростуть разом з нами. Звертайтесь з добром до природи та людей, навчайте цьому маленьких дітей і нагадуйте про важливість добра дорослим.

 

 

 

 

***

Багато хто запитує: "Де людина, що врятує нас?" Нам потрібна така людина. Не шукайте цієї людини. Вона перед вами. Ця людина - ви, я, кожен із нас! Так казав Олександр Дюма.

 

Чому нам подобається впевнені люди, впевнені у собі люди завжди мають величезний вплив на оточення.

 

Тільки спокійна впевненість здатна створити навколо нас зону притягання, яку завжди безпомилково визначають люди. Тільки внутрішня сила дійсно здатна тримати нас на плаву за будь-яких обставин. Впевнені у собі люди швидше за інших досягають успіху. Вони енергійні, менше залежать від обставин, оскільки хочуть формувати їх самі.

 

Впевненість - це дійсно чудова і потрібна якість, яка містить і нашу високу оцінку себе, і нашу віру у свої сили і можливості, і наш настрій на краще, і наше уявлення про світ, як про світ можливостей, а не обмежень.

 

 

 

 

***

У середу 11 березня виповнилося б 90 років від дня народження Бориса Давидовича Литвака (1930-2014 рр.) Тренера, мецената, громадського діяча, героя України 2007 року, почесного громадянина Одеси та Одеської області 2010 року.

 

Борис Литвак корінний Одесит. Закінчивши факультет фізвиховання Одеського педагогічного інституту К.Д. Ушинського, з 1961 року працював заступником голови Одеської обласної ради добровільно-спортивного товариства.

 

З 1977 року і до останніх днів життя був директором спеціалізованої дитячо-юнацької спортивної школи олімпійського резерву №2. Але в 1996 році Борис Литвак зробив громадянський подвиг - заснував Одеський благодійний фонд "Майбутнє" і побудував центр реабілітації дітей-інвалідів, відомий як "Будинок з ангелом", присвятивши все решту життя життя відновленню здоров'я тисяч дітей і підлітків.

 

Сьогодні на цій будівлі (вулиця Пушкінська-51) йому встановлено меморіальну дошку.

 

 

Когда-нибудь кончаются легенды,
останься ангел, так знаком сюжет;
мелькают всем известные моменты,
а Бори с нами нет, давно уж нет.

 

Он тратил жизнь свою не осторожно,
на столько дел ему хватило сил!
Бороться, верить, жить победой сложно,
не выдержал, немного не дожил.


Его всегда любили как родного,
и верили, как другу - навсегда;
таких людей, как Боря, так немного!
Но невозможно победить года.

 

Он был надёжный, искренний, приятный,
интеллигентный, честный, а ещё
для многих - свой, такой простой, понятный,
останься, ангел! Он уже ушёл.

02.03.2020 р.

***

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає та шанує людство. До них належить й ім'я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. Історія мого життя - писав поет - становить частинку історії моєї батьківщини.


Тараса Шевченка шанують у світі. Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас українців народам світу. Він наш великий поет, наша честь і слава. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього життя "Кобзар". Вона стала настільною для всього нашого народу.


Отже Шевченко був і є народним поетом-співцем. Уже 2 століття 9 березня кожного року особлива дата в нашій країні. Цього дня Україна вшановує свого великого сина Тараса Григоровича Шевченка. Цього року минає 206 років від дня його народження.

 

 

 

 

***

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії. Батьки Тараса були кріпаками пана Енгельгарда. Їхня родина була великою - 13 осіб. Мало чим Тарас відрізнявся в дитинстві від інших кріпацьких дітей. Але щодня милувався рідними пейзажами, закохувався чарами краєвидів, без яких не було б цього шедевру:

 

Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

 

Тихесенько вітер віє;

Степи, лани мріють;

Між ярами над ставами

Верби зеленіють;

 

Сади рясні похилились;

Тополі на волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють в полі.

 

І все то те, вся країна,

Повити красою,

Зеленіє, вмивається

Ранньою росою...

 

 

 

***

Саме цього дня чудового весняного, людство вшановує жінку: жінку-господиню, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі. А перш за все - жінку-матір.

 

Мама! Це перше слово, яке з радістю і усмішкою вимовляє дитина. Мама - які надлюдські глибини скарбів містить воно! З мами розпочинається наше пізнання та мови. У кожної людини вона є початком життєвого шляху, початком доброти. Мати корінь, життя та квітка, промінь, який ніколи не в'яне, а розцвітає з роками дедалі ясніше.

 

Міцно тримає жінка свічку життя, затуляє її тендітний вогник від подихів вітру зла.

 

 

 

 

Зі святом вас, любі жінки!
Хай сонце гріє вам тепліше,
і світять зорі золоті,
хай восьме березня частіше
буває в вашому житті.

 

Хай чоловіки вас цінують,
складають оди і пісні,
хай вашу усмішку шанують,
не тільки рано навесні.

 

Хай будуть роки всі прекрасні,
і друзі вірні все життя.
Нехай усмішки будуть рясні,
хай будуть щирі почуття.

 

 

 

 

***

27 січня 1803 року на посаду Одеського генерал-губернатора був призначений 37-річний герцог Рішельє. Одеса дісталася французу далеко не в кращому вигляді - вже тоді її називали "помийну ямою Європи" і "Республікою шахраїв".

 

Рішельє оселився в невеликому будиночку на розі Рішельєвської та Ланжеронівської. А на околиці Одеси Дюк, як називали Рішельє Одесити, поселив Запорізьких козаків і з їх допомогою навів порядок в місті і передмістях.

 

Рішельє нічим не нагадував вітчизняних градоначальників - він був демократичний і справедливий, особисто стежив за всім, що відбувалося в місті і, найголовніше, контролював роботу чиновників.

 

В Одесі стало збільшуватися кількість жителів і всього за десяток років місто потрапило в трійку найбільших міст імперії.

 

Коли в 1812 році почалася війна з французами, Рішельє звернувся до Одеситів із закликом зібрати гроші на допомогу Російської армії і вступити в народне ополчення.

 

 

   

 

***

Однак повоювати з Наполеоном Одеситам не вдалося - почалася епідемія чуми, яка тривала більше року. Восени 1814 року Рішельє прийняв рішення повернутися на батьківщину. Проводжати його прийшла вся Одеса.

 

У Франції Рішельє зайняв пост глави уряду Людовика 18-го. Через 8 років він помер від крововиливу в мозок, і Одесити важко переживали його смерть. Ще довго після цього, згадуючи про нього, жителі міста говорили: "Наш Дюк".

 

У 1828 році Одесити встановили Рішельє бронзовий пам'ятник, автором якого став скульптор Іван Мартос.

 

 

 

 

24.02.2020 р.

***

Сьогодні ми поговоримо про речі важливі, які мають безпосереднє відношення до кожного незалежно від віку. Поведемо мову про єдність народів, мов та культур.

 

Мова єднає всіх, мова - це основний компонент етносу, вона єднає людей, формує певний світогляд. Ми будуємо свою незалежну країну, бажаємо, щоб нас визнавали країни Європи. Всі ми живемо в Україні і тому слід знати, поважати та розмовляти на своїй державній мові, але, крім цього, кожна освічена людина повинна знати мови народів інших країн.

 

Український поет Максим Рильський так пискав про мову:

 

як порость виноградної лози, плекайте мову;
пильно й не настанно паліть бур'ян.
чистіше від сльози вона хай буде,
не бійтесь заглядати у словник.
Це пишний яр, а не сумне провалля,
збирайте, як розумний садівник,
достиглий овоч у Грінченка й Даля,
не майте гніву до моїх порад,
і не лінуйтесь доглядати сад.

 

 

 

 

***

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято до календарів усього світу воно увійшло у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема Української мови на Українській землі нараховує кілька століть.

 

Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови? Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти, 21 лютого 1952 року у Бангладеш влада жорстоко придушило демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні Бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

 

Минуло багато років, аж у жовтні 1999 року на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначається і в нас.

 

 

 

 

***

Справді щось надломилося у світі, якісь зірвані мости, бо черствіють наші души, ми залишаємось байдужими до чужого болю, забуваємо, що старість обов'язково прийде до кожного. Ви, мабуть, погодитесь, що в наш час, на жаль, дуже мало чуйності. Хочеться вірити, що ніхто з нас не забуде своїх батьків, особливо тоді, коли на них прийде старість.

 

Значна частина сьогоднішньої молоді переконана, що досягти щастя в житті можна, навчившись правильно оцінювати ситуацію і, й, обернувши її на свою користь, а зовсім не завдяки працелюбності, освіченості, наполегливості.

 

Бути людиною - не дуже просто,
бути людиною геройство в наші дні;
устати й крикнути з трибуни із помосту,
о люди, залишайтеся людьми.

 

 

 

 

***

18 лютого 1800 року за указом Консисторії храм Святого Миколая в Одесі отримав статус Соборного. Цей перший храм в Одесі став попередником Спасо-Преображенського собору.

 

План Одеси і порту, який ще до початку будівництва міста склав Франс Девалан передбачав створення чотирьох гаваней і чотирьох церков.

 

Першу - Миколаївську планувалося побудувати на головній площі, другу, в ім'я Святої Трійці, на Грецькому Форштадті, третю - Єкатерининську - у військовій гавані, і четверту, в честь Олександра Невського - у фортеці.

 

Однак до моменту заснування міста жоден храм навіть не був закладений. Побудували тільки тимчасову дерев'яну церкву в честь Святого Миколая.

 

Пізньої осені 1795 року було вирішено розпочати будівництво кам'яної церкви поруч з тимчасовим Миколаївським храмом, і митрополит Гавриїл освятив закладку нової церкви.

 

 

 

 

***

Однак будівництво храму почалося набагато пізніше, через 9 років, коли Рішельє видав указ приступити до будівництва Соборної церкви в ім'я святителя і чудотворця Миколая. Нагляд за роботами доручили архітектору Франциску Фраполлі. Навесні 1808 року архієпископ Платон освятив новий храм: головний вівтар в ім'я Преображення Господня, правий - в ім'я Святого Миколая мірлікійського, а лівий - на честь Святого Спиридона.

 

З тих пір собор став називатися не Миколаївським, а Спасо-Преображенським.

 

Дерев'яна Миколаївська церква виглядала поруч з величною будівлею убого і її вирішено було знести. Стару дзвіницю, правда, залишили.

 

 

 

 

Всесвітній день соціальної справедливості

За рішенням 62-ї сесія Генеральної Асамблеї ООН (19.11.2009) 20 лютого проголошено Всесвітнім днем соціальної справедливості. Цей день відзначається з 2009 року. Ініціатива започаткування Всесвітнього дня соціальної справедливості належить урядові Киргизстану. Проект резолюції, співавторами якого виступили близько 80 держав, був прийнятий консенсусом. У документі підкреслюється, що соціальний розвиток і соціальна справедливість – необхідні умови підтримки миру і безпеки як всередині кожної окремої країни, так і у взаємовідносинах між ними.

 

Боротьба за соціальну справедливість – доленосне завдання незалежної України.  Саме тому прийняття Указу Президента України «Про День соціальної справедливості» та відзначення на державному рівні Всесвітнього Дня соціальної справедливості сприятиме акцентуванню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій на вирішенні питань соціальної справедливості та соціального захисту, подолання бідності, забезпечення  повної зайнятості, гідної праці, гендерної рівності, соціального добробуту і в цілому у соціальній справедливості для всіх громадян України.

 

 

 

 

17.02.2020 р.

***

Герої не вмирають. Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів і дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого справедливість, гідність, свобода, Україна були не просто словами, а змістом їхнього життя.

 

Україна стогнала від болю. Захлиналася від крові своїх синів. Це не час Другої світової війни. Це 21-е століття. Це 2014 рік.

 

 

 

 

***

Євромайдан! Це був початок волевиявлення народу. Люди втратили відчуття страху перед смертельною небезпекою. То був духовний прорив, то неотліний подвиг в ім'я майбутнього, в ім'я всього, що зветься Європейською Україною.

 

Україна! Моя Україна! Ти молода незалежна держава, але історія твоя сягає сивої давнини. Україна більше, ніж будь-яка інша країна Європи зазнавала спустошливих нападків і військових зазіхань.

 

 

 

***

Ви пам'ятайте, рідні браття,
ми сильні станемо тоді,
коли зіллємось воєдино,
порішим наших ворогів.

Ми Українці - браття всі,
ми рідні всі, ми земляки!
І ця соборная родина
зоветься гордо Україна!

 

 

 

 

***

Нині знову настав час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім і темним минулим, справедливістю і тиранією. На майдані пліч о пліч стали всі: Українці та Євреї, Вірмени та Росіяни, Грузини та Білоруси. Їх об'єднала українська земле та бажання жити у вільній країні.

 

Вітчизна плаче ревними сльозами,
на убієнних кров скипає пресвята.
За волю нації найкращі помирають,
за ту вкраїну, що у нас повік одна.

 

 

 

 

***

Так на майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна. Для України це найголовніша та найвпливовіша сотня. Кожен заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати героїв. Щоб ми пам'ятали, хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

 

Моя сплюндрована країно!
З тобою ми сини твої.
За волі ідеали згинем
та не дамо тобі заскніти в ярмі.

 

 

 

 

***

Кожен із цієї Небесної Сотні, як і ми з вами, мали свою сім'ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії та свої невідкладні справи. Але поклик їхньої души саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

Під прапором стояли - під прапором спочили,
прийми, о Господи, своїх синів.
За України волю їх убили,
в шалений жар тривожних днів.

 

 

 

 

***

Вже не тече кров із рани, не тече у грудях більше. Вже тримають варту на небесах. Але здійсняться їх мрії.


Герої Небесної Сотні повік житимуть у нашій пам'яті і їхня свята справа не загине.

 

Темні часи пройдуть. Буде колоситься хліб. Будуть сміятися діти. Буде жити Україна. Віднині Небесне воїнство поповнилося ще однією сотнею - Небесною Сотнею!

 

 

 

 

 

***

Ніщо і ніколи не зможе зламати волевиявлення Українського народу, його прагнення жити в незалежній, миролюбній державі. Україна у нас одна! Одна! І ми завжди боротимуся за неї!!!  

 

Слава героям України!!!

1

Спинюсь не темлю,
що воно за диво!

О ці степи, це небо, ці ліси,
усе так чисто, гарно, незрадливо.

Усе як є, дорога, явори,
усе моє, се зветься - Україна!

 

Воскреснемо! Бо вічно ми були на цій Богом даній землі як народ і рідне небо хай пошле нам всім для життя.

 

Воскреснемо, бо світить нам  увіки пророцтво Тараса Шевченка: "Не вмирає душа наша, не вмирає воля". Встаньмо з колінь, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведемо голови, як це одвіку було написано нам на роду.

 

 

 

 

2

Пречиста блакить ясніє у безмірній високості України, як праведна душа народу. Веселковою барвою розлилася вона в небесах віковічним знаменем, на якому палає золото сонця, мов святий німб.

 

Ні, немає на світі кращого неба, ніж неба на Україні високе, мов наш дух. Воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної землі-матінки.

 

Подивлюсь на синє небо і думкою, як у тій чудовій-пречудовій пісні, полиньмо аж до сонця, до зірок, і гляньмо на трепетну землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце - України.

 

 

 

 

3

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає та шанує людство. До них належить й ім'я великого українського поета Тараса Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові "Історія мого життя" писав поет "Становить частинку історії моєї батьківщини".

 

Шевченко шанують у світі волею історії він ніби отоджений з Україною, представляє нас, Українців, народам світу. Він наш великий поет, наша честь і слава.

 

І нам учням потрібно знати його твори, його життя. Ми називаємо його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя - "Кобзар". Вона стала настільною для всього нашого народу.

 

Кобзарями називаємо також народних співців, які виконують пісні, супроводжуючи свій спів грою на бандурі чи кобзі.

 

Отже Шевченко був і є народним поетом-співцем. Уже 2 століття 9 березня кожного року - особлива дата в нашій країні. Цього дня Україна вшановує свого великого сина Тараса Григоровича Шевченка. Цього року минає 204-й рік від дня його народження.

 

 

 

 

4

Весна - символ молодості та здоров'я, краси та кохання. І в переддень 8-го березня ми бажаємо всім жінкам і дівчатам завжди бути такими ж молодими, красивими, ніжними і коханими як сама весна.

 

Чи може хтось сказати, чому жіноче свято ми відзначаємо саме навесні. Все дуже просто. Весною відбувається оновлення в природі, зародження нового. А жінка теж дарує світові нове життя.

 

Ось уже багато років поспіль ми вітаємо 8-го березня всіх жінок і дівчат із Міжнародним Жіночим днем. Багато випробувань випало на долю жінки, але вона все витримала та надалі вершить свою місію на землі.

 

Сьогодні вона не лише берегиня родини і роду людського, але й освічена, високодуховна особистість. Вклоняємося тобі, мати роду людського, ім'я якій - Жінка.

 

Миру і щастя дому твойому, сім'ї твоїй. Миру і щастя землі, по якій ти ідеш, жінка!

 

 

 

 

***

Сьогодні жінко ваше свято!

І на зорі ще в ранній час
йде славний березень вітати
живими пролісками вас.

 

Несе надії вам святкові,
мов подих радісний весни;
за вашу вірність у любові,
що не згаса до сивини!

 

 

 

 

***

Але, якби все те почати знов.

Адже той борщ щоденний - то любов,
сорочка чисто випрана - любов,
і ночі, що не спала ти любов,
і квіти, що посіяла - любов,
вся Україна - то твоя любов.

Все так було б, якби почати знов.

Жіноча доля в світі - це любов!