Новини
Україно моя мила, Україно,
Моя рідна земле, матінко єдина
Твої риси моє личко умивають,
Твої вітри мої коси розплітають
Твої діти рідну землю рушниками прославляють
Витоки вишивки одягу сягають глибини віків. Це — феноменальне явище в художній творчості українського народу. Школу вишивки на українській землі ще в XI столітті організувала сестра Володимира Мономаха, князя Київського, Ганна — чудова рукодільниця. Майстрині вишивали золотими та срібними нитками князівський одяг та речі. Вже наприкінці XVIII — в першій половині XIX століття вишивка різко відрізняється. У ній відсутні золоті та срібні нитки. З’являються різнобарвні кольори. Далі вишивка розповсюджувалась. Основне призначення її — прикрашати одяг. Вишивку широко застосовують на жіночому і чоловічому одязі. Формування українського народного одягу відбувалося протягом багатьох століть. Основні елементи мають давньослов’янське походження, свої витоки беруть від культури Київської Русі, коли ткацтво та інші ремесла, що мали відношення до створення одягу, набули неабиякого розвитку. Кожна епоха накладала свій відбиток на традиційне вбрання і не лише епоха, але й місцевість. Значною варіативністю вирізняється одяг Лівобережжя і Правобережжя, Слобожанщину та Поділля, Подністров’я, Карпат, Полісся та південь України.
Пломеніє, немов зоря,
Віще слово Кобзаря,
Пісня солов’їна
Вишиванка, рушничок,
Український народний танок —
Все то — Україна.
