Новини

У неділю, 28 червня, в Україні відзначають День Конституції. 
Це єдине державне свято, закріплене в самій Конституції, і п’ятий рік поспіль Україна відзначає його в умовах воєнного стану, запровадженого через повномасштабне вторгнення РФ, передає Укрінформ. 
Ухвалення Конституції 28 червня 1996 року закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, стало важливим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. 

Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці. Перша відома кодифікація права на українських територіях відбулася за часів Давньої Русі і була зафіксована в «Руській Правді» (ХІ–ХІІ ст.). Пошук шляхів, методів та інструментарію для оформлення і закріплення основних принципів суспільно-державної взаємодії продовжувався в наступні історичні епохи. Особливе місце в ньому займає Конституція Пилипа Орлика 1710 року. У цьому документі задекларовані основні засади розбудови демократичної держави. 

Новітній конституційний процес розпочався одразу ж після ухвалення 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України. Вже у жовтні була створена Конституційна комісія. У період 1991 -1996 років комісії, окремо створені Верховною Радою та Президентом, розробили кілька проєктів Конституції. Їх тривалий час обговорювали, доповнювали, доопрацьовували. 

Найгостріші суперечності викликали питання розподілу влади і власності, державна символіка, статус російської мови і статус Республіки Крим. Ліві сили схилялися в бік применшення ролі президентської влади, приватновласницьких відносин, за надання однакового статусу українській та російській мовам і збереження автономного статусу Криму. Праві, в яких об’єдналися представники «партії влади», підприємницькі кола та депутати національної культурно-мовної орієнтації, виступали за сильну президентську вертикаль, гарантування всієї повноти приватновласницьких прав, панування української мови та ліквідацію автономії Криму. Тим часом у країні діяла Конституція УРСР 1978 року з деякими змінами. 

Напередодні ухвалення Конституції в червні 1996 року ситуація загострилася. 26 червня Рада національної безпеки й Рада регіонів при Президентові України різко засудили будь-які зволікання з ухваленням цього документа. Президент призначив референдум щодо ухвалення Конституції на 25 вересня. А наступного дня Верховна Рада ухвалила постанову «Про процедуру розгляду проєкту Конституції України у другому читанні». І розпочався справжній марафон тривалістю майже 24 години, з них останні 14 - без перерви. 

Верховна Рада ухвалила і ввела в дію Конституцію 28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин. Документ отримав підтримку двох третин депутатського корпусу (315 парламентаріїв). У ньому визначалася сильна президентська влада, гарантувалися права приватної власності, затверджувалися нова державна символіка, статус української мови як єдиної державної, Крим визнавався автономною республікою в складі України. 
Від початку ухвалення Основний закон України змінювався кілька разів. При цьому у Конституції 1996 року передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена.